Відносини церкви і влади в сучасній Росії для західних ЗМІ - таємниця за сімома печатками. Глибока таємниця, незбагненна, непроникна і навіть містична. Раз за разом вони повертаються до неї, намагаючись глибше проникнути і осягнути її. Всі ці вишукування зазвичай закінчуються "гучними заявами" і "сенсаційними відкриттями". Так і на цей раз. Журналіст найвпливовішої The Financial Times Чарльз Кловер (Charles Clover) свою статтю "Путін і чернець" присвятив одному із загадкових священиків Російської православної церкви - отця Тихона (в миру Григорій Шевкунов). А загадковий він уже тим, що поголос наполегливо називає його духівником самого російського президента.
Ну, і як після цього уникнути журналістської спокуси з'ясувати наскільки великий вплив архімандрита на Володимира Путіна і його політику? В чому мають рацію, а в чому ні аналітики The Financial Times, розбиралися експерти розділів "новини Росії" і "новини соціальних мереж" журналу інвесторів "Біржовий лідер".
У The Financial Times є вуха у Москві
Оскільки сам Тихон не підтверджує ці чутки (правда, і не спростовує), то Чарльзу Кловеру доводиться задовольнятися лише кількома фактами, а більше - домислами і чутками, серед них наступні:
- Тихон звернув колишнього полковника КДБ у православну віру, став її духівником,
- Путін одного разу(!) приїхав у Стрітенський монастир, що в центрі Москви ("швидше за все, це сталося в 1998-1999 роках, коли він очолював ФСБ"), мовляв, "з тих пір дві людини відкрито і дуже публічно підтримують між собою зв'язки",
- отець Тихон дуже добре обізнаний про релігійне життя Путіна, ще б пак, він у далекому 2001 році дав інтригуюче(!?) інтерв'ю одній грецькій газеті, про те, що "Путін дійсно православний християнин, не просто номінально",
- Тихон супроводжує Путіна в поїздках по країні та за кордоном. Мабуть, і все. Ах, так, ще в Стрітенському монастирі є WiFi, працює найбільше видавництво РПЦ та редакція сайту Pravoslavie.ru. Ось тепер все.
Залишимо осторонь міркування автора про дивацтва відносин Путіна і отця Тихона "насамперед по історичних причинах" (автор нагадує, що з 1917 року органи держбезпеки страчували або ув'язнили понад 300 тис. представників духовенства, тим самим натякаючи на минуле Путіна), краще звернемо увагу на те, як автор статті пояснює інтерес російського президента у стосунках із церквою і отцем Тихоном:
- Тихін, не примиряясь з радянським періодом, обіляє кегебістів (вони не несуть відповідальність за репресії, так як служили Росії: "Це все одно, що звинувачувати сьогоднішнього американського солдата за те, що сталося у В'єтнамі"). До речі, за авторитетним думку Чарльза Кловера, таких поглядів у РПЦ дотримується меншість,
- падіння рейтингу російського президента і зростання протестного руху змушують Путіна спертися на церкву та її репутацію в народі (експерт Джеральдіна Фейга). Адже православна церква (в статті наводяться дані опитування за 2010 рік) є другим інститутом за ступенем довіри. Можна і освіжити дані Чарльза Кловера, у листопаді 2012-го року 74% опитаних (Левада-центр), назвали православ'я як релігії
- церква заповнює нинішній ідеологічний вакуум. Не важливо, що практикуючих православних, тобто тих, хто регулярно ходить у храми, незначне число, і не важливо, що переважна більшість православних (61%) взагалі не читали Біблію.
А в чому автор бачить вплив батька Тихона на президента? Він згадує жарт про те, що Стрітенський монастир - це "ідеологічний відділ Кремля", яку, втім, вважає зовсім не жартом. Вплив архімандрита Чарльз Кловер бачить, по-перше (воно ж - у-других та третіх) в тому, що батько Тихон "чи не поодинці веде в Росії антиалкогольну кампанію", у результаті перед Новим роком Дума таки заборонила продаж алкоголю після 23 годин.
Сильний, проте "сірий кардинал". Загалом, робить висновок журналіст The Financial Times, Тихон користується в церкві впливом набагато більшим, ніж личить його скромного звання архімандрита, а виною тому... звичайно, його зв'язки в Кремлі. Ось така виходить нехитра причинно-наслідковий зв'язок.