Нова редакція закону про Кабмін не є поверненням до президентсько-парламентської форми держустрою України, - О.Шлапак.

Нова редакція закону про Кабмін не є поверненням до президентсько-парламентської форми державного устрою України. Про це заявив сьогодні на брифінгу перший заступник глави Секретаріату президента Олександр Шлапак. "Якщо ми говоримо про колишню редакцію Конституції, яка передбачала цю форму, тоді взагалі не було ніякого закону про Кабінет Міністрів. Нинішня редакція закону про Кабмін, яку Президент вніс на розгляд парламенту, відрізняється від тієї, яку він пропонував осінню 2006 р. як альтернативу. Нинішній законопроект забезпечує найбільшу координацію і баланс повноважень Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів", - відзначив він. О.Шлапак підкреслив, що вказаний законопроект передбачає, що всі акти Кабінету Міністрів, відмінені указом Президента, припиняють свою дію, тоді як в даний час вони продовжують діяти до рішення Конституційного суду. Крім того, новий законопроект передбачає функціонування уряду тільки через відповідні акти (постанови). При цьому припиняються будь-які дії уряду на основі доручень і розпоряджень з боку прем'єр-міністра і віце-прем'єрів. За словами О.Шлапака, закон про "Кабінет Міністрів" повинен бути приведений у відповідність до Конституції, що діє. У даному документі забирається норма, згідно з якою вносити кандидатуру прем'єр-міністра на розгляд парламенту може коаліція депутатських фракцій. "Це право залишається виключно за президентом", - підкреслив О.Шлапак. Він також повідомив, що законопроект передбачає одночасно з кандидатурою прем'єр-міністра представляти до парламенту програму дій уряду. "У нас не буде більше такої ситуації, коли спочатку затверджують прем'єра, а потім програму дій уряду", - додав він. Крім того, нова редакція закону про "Кабінет Міністрів передбачає, що подання про звільнення міністра оборони і міністра закордонних справ може робити тільки президент. Раніше аналогічне право мав і прем'єр-міністр. У даному законопроекті також міститься положення, згідно якому міністр сам пропонує уряду для затвердження кандидатури своїх заступників. Раніше ці кандидатури вносилися на затвердження уряду прем'єр-міністром.