Назар Холодницький: Зеленський не може ставити нам ніяких завдань

Назар Холодницький вже п'ятий рік керує Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Всі ці роки він є важливою дійовою особою у майже кожній резонансній антикорупційній справі. Так само його ім'я регулярно згадується ЗМІ у контексті можливої дострокової відставки.

Щоправда, і до планової відставки Холодницькому лишилося не так багато часу – термін його повноважень спливає у листопаді цього року. А до дострокової відставки набагато ближче просунувся його колега, директор НАБУ Артем Ситник. З яким у керівника САП регулярно виникають напруження у стосунках.

Сам Холодницький каже, що у чинному законодавстві є певні нюанси, використовуючи які він може "понаднормово" залишитися на посаді. Однак запевняє, що робити цього не буде.

В інтерв'ю РБК-Україна керівник САП прокоментував гучні кримінальні справи останнього часу, можливе звільнення директора НАБУ і згадки його імені у матеріалах справи про імпічмент президента США Дональда Трампа.

Останнім часом постало питання, що вашого колегу, директора НАБУ Артема Ситника, можуть звільнити через те, що за рішенням суду він внесений в реєстр корупціонерів. На вашу думку, чи може це бути підставою для звільнення і чи може бути ймовірне звільнення Ситника з цих підстав, так би мовити, "юридично чистим"?

Важко коментувати хмари, що згущуються над НАБУ та й в принципі над САП також...

Що стосується внесення його до реєстру корупціонерів, то це питання треба розглядати в двох площинах, а саме законності та справедливості.

Тобто, є рішення суду, яке набрало законної сили, і воно мало бути і було виконано НАЗК.

А от питання справедливості залишається на розсуд кожного...

У мене часто на практиці виникають питання справедливості наших законів та низки судових рішень, але давати їм оцінку в силу займаної посади поки не можу.

Тобто ви вважаєте, що це була політична помста?

Я не можу стверджувати, що це була саме політична помста, це вже краще в цьому, певно, Артем розбирається, і хочу керуватись лише юридичними критеріями.

Власне, весь час намагаюсь уникати будь-якої політизації як САП, так і НАБУ, хоча й розумію, що це важко в наших реаліях, але досить реалістично.

Питання стоїть в площині законності і справедливості. Я завжди стверджую, що є закон і треба його виконувати, подобається він нам чи ні. Так само і рішення судів. Вони нам часто не подобаються у справах НАБУ/САП, наприклад, ті ж самі розміри застав для топ-корупціонерів, але ми їх виконуємо.

Якщо вже прокурори чи детективи не будуть виконувати рішення судів, то про яке верховенство права в країні може йти мова?

Тож чи є наявність директора НАБУ в реєстрі корупціонерів підставою для його звільнення?

В профільному законі про НАБУ визначено вичерпний перелік підстав для звільнення директора НАБУ.

Водночас, якби такий адмінпротокол був складений на будь-якого прокурора, в тому числі антикорупційного чи генерального, то це є підставою для звільнення. Так пише закон.

Пан Ситник вважає цю ситуацію несправедливою і прямо натякає на Арсена Авакова, який начебто йому мститься за "справу рюкзаків". Але ж цю справу якраз закрив ваш підлеглий – прокурор САП. Тобто фактично Ситник опосередковано звинувачує і вас у своїх політичних переслідуваннях?

Ні, не звинувачує. Та "справа рюкзаків" певний час дуже сильно "шуміла", але ми знову таки говоримо про законність прийнятих рішень.

Ця справа була закрита лише через те, що прокурору не було з чим іти до суду. Зараз вже я можу про це сказати – ми тоді погодили підозри в тому числі й через запевнення детективів НАБУ, що вони все до суду позбирають, якщо ми тільки підпишемо підозри фігурантам.

Ми це зробили, але, на жаль, після семи місяців слідства виявилось, що те відео, яке було в Youtube, не можна покласти в основу доказової бази і це є недопустимий доказ. Виявилось, що оригінал відео було знищено ще за півроку до оголошення підозри в геть іншій справі рішенням Бориспільского суду.

Прокурори САП, коли погоджували підозру, про це не знали.

Прокурори ж розуміють, що доводити вину особи у суді – це не просто лайкати пости в Фейсбуці. Прокурори не можуть сказати судді: "я вам скину лінк, а ви подивіться відео в Інтернеті і винесіть вирок". Це так не працює.

Коли ми підписали підозри, то дали детективам час зібрати докази. Бо нагадаю, що коли ми вперше побачили ці підозри, то там був вказаний єдиний зв’язок між Аваковим-молодшим і підприємцем, який шив ці рюкзаки, – це те, що вони були друзями у Фейсбуці.

Це реально було написано в матеріалах справи?

Так, це було в першому проекті підозри. Було вказано, що "ОПГ будувалось на дружбі у Фейсбуці". Я після цього заглянув у список своїх 5000 друзів на Фейсбуці і побачив, що мене вже можна розстріляти з такими друзями (сміється, – ред.)

Тобто ви категорично заперечуєте будь-який вплив Авакова на закриття "справи рюкзаків"?

Я це категорично спростовую.

Аргументація була проста – закінчувалось дев'ять місяців слідства і процесуальний прокурор сказав, що з такою доказовою базою у цій справі в суд не піде.

Я, згадуючи події 2017-го року, коли мене в медіа звинувачували в тиску на прокурорів, сказав прокурору, що тиснути на нього не буду і погоджусь з тим рішенням, яке він прийме. До речі, рішення про закриття справи потім пройшло всі судові інстанції і було визнано законним.

А якогось неофіційного спілкування у вас з Арсеном Борисовичем з цього приводу не було?

Не було абсолютно! Це я вам відверто кажу.

У вас 30 листопада цього року закінчується термін повноважень на посаді керівника САП. Ви вже вирішили, чим будете далі займатись, чи може будете намагатись залишитись на посаді?

Щиро вважаю, що на цьому життя не закінчується. Все має свій початок і все має свій кінець. Просто багато чиновників у нашій державі вважає, що посада це сенс буття.

Цікаво й кумедно було спостерігати за тепер уже колишніми міністрами та депутатами, які роблять "хорошу міну при поганій грі". Як багато з них намагаються будь-якими способами повернутись "в обойму", виринаючи як не в наглядових радах, то заступниках керівників чомусь саме державних підприємств чи міністерств. Чи шукають "вільні" округи такої ненависної їм депутатської мажоритарки, часто не маючи жодного відношення до того округу і проблем людей, які там живуть.

Ходити і "продавати" себе, щоб мене взяли кудись на роботу, я не планую. Поки що працюємо. Буде закінчення строку повноважень – буду вирішувати. У мене, до речі, закінчуються повноваження лише на адмінпосаді, а не повноваження прокурора, тому час покаже.

Зараз лише лютий і враховуючи як в нашій країні розвиваються швидко події ніхто не може сказати, що буде в листопаді. Згадайте Україну зразка лютого і листопада 2019 року.

Можу запевнити, що я за своє крісло не тримаюсь і шукати якісь юридичні "лазівки", щоб залишитись на посаді, точно не буду. Хоча вони є, скажу вам по секрету. Але я цього не робитиму.

А вам особисто не набридло бути прокурором?

Прокурором – ні. Це поки що єдиний запис в моїй трудовій книжці. Я вчився на прокурора і свідомо йшов на це. Я точно знав, що не хочу бути ні суддею, ні адвокатом, ні якимось іншим юристом. Мені хотілось бути саме прокурором. Тоді, в 2006 році, в прокуратури було більше повноважень, а отже й можливостей бути ефективним правоохоронним органом, тому це був свідомий вибір.

Мені один політик колись сказав фразу, що "в нього немає задньої передачі". Тобто він ніколи не піде на посаду нижчу, ніж займав до цього. У вас таке є?

У мене немає бажання триматись за будь-яку посаду. У мене, чесно кажучи, виникало іноді бажання піти звичайним районним прокурором і знову займатись тим, чим займався перші сім років своєї кар’єри: розслідування вбивств, грабежів, розбоїв. Там можна швидше показати результат – посадити вбивць чи наркодилерів.

Там швидше можна показати, що правоохоронна система є і вона працює. В боротьбі з топ-корупцією, на жаль, швидких результатів досягти важко, особливо з чинним КПК і значно обмеженими функціями прокуратури, порівняно з тими, що були.

Ви казали про юридичні "лазівки", які дозволяють вам залишитись на посаді після 30 листопада. Ви можете зараз їх розкрити?

Не буду про них говорити. Хай інші здогадуються (сміється, – ред.). Але кажу відверто, що я не буду ними користатись.

От дивіться, в нас оголошено про посилену боротьбу з корупцією, здається, з 2014 року. Але щось поки ніяк це не виходить – вироків немає, посадок немає. Так може цієї топ-корупції в нас особливо і не було? Принаймні такої, яку можна довести у суді.

Не згоден. Тому що топ-корупція є. Питання в тому, що з нею складно боротись в існуючих законодавчих умовах. Ми давно говорили і про автономну прослушку, і про скасування альтернативи застави для підозрюваних.

Я неодноразово критикував Кримінальний процесуальний кодекс 2012-го року, бо він, на щастя для адвокатів і на жаль для прокурорів, дає більше можливостей і переваг стороні захисту ніж обвинувачення.

А вам не здається, що наше чинне антикорупційне законодавство, це один з факторів, що зараз складно набрати людей на держслужбу? Бо їм доведеться працювати з, в певному сенсі, "безумним" антикорупційним законодавством, коли чиновник може бути притягнутий до відповідальності за найменшу дрібницю руками свої політичних конкурентів.

Як це і було, наприклад, в справі Ситника.

Так, до речі.

Це також легко використати в справах про недекларування. Я противник того, коли слідство фактично залазить в "брудну білизну" фігурантів справ: хто які памперси кому купляв, які квіти дарував…

Я намагаюсь якось всі ці моменти "обрубати" і не дозволяю детективам і прокурорам переходити межі, де вже починається інтимна сфера фігурантів справ. Хоча я, наприклад, навіть всі чеки з заправок зберігаю, щоб ніхто не міг докопатися.

Це нормально?

Я вважаю, що не зовсім, але такі реалії життя.

Як ви оцінюєте перші півроку роботи Вищого антикорсуду? Чи потрібне було його створення, чи ні?

Він потрібен був. Практика показує, що перші його кроки були правильні. Можливо, не такі швидкі, як хотілось би, але я бачу прогрес в наших справах, які "гнили" більше трьох років в різних судах України.

Наприклад, справа екс-голови ДФС, де ми два роки займались "технікою читання" на засіданнях. Плюс нашим прокурорам тепер не треба витрачати купу часу та їздити по судах в регіони, всі справи зосереджені в Києві.

Я можу сказати, що до кінця цього року об’єктивно очікую біля 100 вироків від Вищого антикорсуду і вважаю, що ця цифра є цілком досяжною.

Давайте тоді перейдемо до конкретних кримінальних проваджень. Ми пам’ятаємо, що в минулому році вам президент Зеленський публічно поставив завдання за три місяці притягнути до відповідальності топ-коррупціонерів…

Було дуже багато інсинуацій з цього приводу. Зеленський не ставив і не може ставити нам жодних завдань.

А що це було? Побажання?

Це була робоча зустріч щодо активізації антикорупційних дій. Дедлайнів ніяких не було, це я вам точно кажу. Була розмова, але мені і без розмови з президентом зрозуміло, що потрібен результат. Я його щодня вимагаю від детективів, я його вимагаю від своїх прокурорів, але я не можу стрибнути вище голови.

От ви розповідаєте про свою розмову із Зеленським, а мені це відразу нагадало розмову Зеленського і Трампа. Коли незрозуміло, чи був тиск чи не було тиску…

Тиску не було, імпічменту не буде (сміється, – ред.).

Отже тиску не було, але після розмови з Зеленським НАБУ і САП затримали і Олега Гладковського, і Ярослава Дубневича (колишнього заступника секретаря РНБО Гладковського підозрюють у зловживанні владою при здійсненні закупівель за державним оборонним замовленням, а нардепа Дубневича – у легалізації разом з його братом 2 млрд грн та недостовірному декларуванні доходів, – ред.).

Затримати ми їх затримали, але справи досі не в суді. Підозри Гладковському і іншим були оголошені тоді, коли детективи НАБУ принесли прокурорам САП достатньо доказів для їх оголошення.

Наголошую, підозра ще не означає, що людина вже винувата. Це лише перша стадія кримінального процесу щодо конкретної особи.

Моя практика показувала, що навіть після підозр справи можуть бути закриті, якщо слідство не зможе зібрати достатню кількість доказів для суду. Є ситуації, коли ми розуміємо, що людина може бути причетна до вчинення злочину, але наявна доказова база не дозволяє в суді довести його вину.

Якщо прокурор направлятиме до суду завідомо програшні справи, то це вже пряма відповідальність прокурора. При чому відповідальність не лише моральна і етична, а дисциплінарна і навіть кримінальна за незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності. Тому прокуратура – це не лише прокурори - процесуальні керівники, які лише "саджають", а ще й фільтр того, які справи можуть бути в суд направлені, а які не можуть.

Цей тягар за КПК лягає саме на прокуратуру. Можна розповідати і слухати, що прокуратура гальмує чи зливає ту чи іншу справу, але по кожній справі, яка нами закривається, ми готові пояснювати і ми це робили.

Треба тверезо розуміти, що доводити вину в суді – це не доводити її в Фейсбуці.

Насправді сутність питання в іншому. Змінився президент і по соратниках колишнього президента швидко "побігли"...

Не думаю.

Ну як, Дубневич – це БПП на Львівщині, Гладковський – очевидна історія, один з найближчих партнерів колишнього президента. Проте, коли був президентом Петро Порошенко, то чомусь "не бігли", доказової бази не було.

Значить з'явилася. Ми оцінюємо докази за їх наявності чи відсутності, а не за принципом "чинний – колишній".

Це не до вас питання, я ідеологічно хочу зрозуміти.

Я розумію, але не хочу давати ідеологічних чи політичних оцінок суто юридичним кримінальним провадженням. У нас був неприємний момент річної давності, розслідування Дениса Бігуса, коли прокурори фактично із сюжету дізналися, що в НАБУ два роки десь лежать якісь матеріали. Однак, ці докази знаходились не в матеріалах кримінального провадження, а були сховані "під сукном" в якомусь столі чи сейфі у детектива.

Думаю, ви прекрасно розумієте, що у прокурора немає повноважень, бажання і сил ходити по НАБУ і дивитися, що у них в шухлядах. Ці матеріали вже після виходу у світ розслідування Бігуса з'явилися "додатковим" томом, а слідство спочатку взагалі робило вигляд, наче вони там завжди були, просто ми його не бачили. Просто не треба робити з нас ідіотів.

Ми погоджуємо лише ті підозри, де є достатні дані вважати, що конкретна особа могла вчинити конкретний злочин і навпаки.

Станом на день погодження підозри тому самому Гладковському чи Дубневичу, слідство надало прокурорам докази, які були достатніми для оголошення підозри. Я не казав, що вони достатні для направлення справи до суду, ці справи, про які я говорю, вони досі не в суді. Подивимося, коли вони будуть скеровані до суду.

Думаю, що в березні-квітні потрібно ставити крапку в цих провадженнях. Там терміни слідства ще є, але якщо справи з підозрюваними розслідуються більше шести місяців, то виникає логічне питання: а що ж тоді робили раніше, якщо ви досі не готові.

Тому тут питання просте, ми оцінюємо докази в їх сукупності, а прив'язуватися до зміни президента по підозрі Гладковському чи Дубневичу я би не став. В одній справі з'явилися докази, які дали прокурору можливість оголосити підозру, в іншій справі – інші, до вересня їх там не було.

Процес рухається, докази збираються і детективи, розуміючи те, що хоче прокурор, повинні це зібрати. Не треба розказувати, що хтось там десь щось гальмує, слава Богу, ми це все вже проходили.

У кожного детектива є конкретний прокурор і я їм всім кажу: ви переконайте не мене як керівника САП, ви переконайте конкретного прокурора - процесуального керівника, чи він буде готовий із цим йти до суду, бо не Холодницький піде в суд із цією справою, а конкретний прокурор.

Так, є моменти, коли мої хлопці і дівчата можуть написати якісь вказівки, які, скажімо так, трохи додають роботи детективам. Я їх переглядаю. Такі моменти теж є, тут нічого крамольного немає, це робочі моменти. Але не може прокурор піти до суду по розкраданню, не маючи експертизи по сумі збитків. Не може він піти зі справою по зловживанню, не маючи судово-економічної експертизи, без неї нікуди.

Тому тут процес простий: докази є – "біжимо", немає – "стоїмо". Кричіть, мітингуйте, звільняйте, "перезавантажуйте", але доказів від цього більше не стане.

Ви можете пояснити, чому Максиму Микитасю перед Новим роком САП спочатку дала дозвіл на виїзд закордон, потім скасувала? Це що взагалі таке було? (Максима Микитася підозрюють у заволодінні майном Нацгвардії на суму понад 81 млн грн, у жовтні 2019 року йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але Микитась вийшов під заставу, – ред.)

Ми і детективи періодично даємо дозволи на ті чи інші дії. Наприклад, по Микитасю, я тоді був у відпустці, вони дійсно звернулися до старшого групи прокурорів, це був мій перший заступник Максим Грищук, про надання дозволу на виїзд для лікування у Великобританію.

Потім я вийшов із відпустки і спитав на якій підставі дали дозвіл на це "лікування", яке, дивлюся, лише на чотири дні, якась така "хвороба" швидкоплинна. Крім цього, нам надали оперативну інформацію, яка наводила сумніви щодо дійсної мети виїзду, тому мною було прийняте рішення про скасування даного дозволу.

Але Грищук отримав якусь догану?

Він був позбавлений премії. Треба розуміти, що ступінь покарання повинен відповідати ступеню проступку. Там не було чогось такого, за що його можна "розстріляти".

Образився?

Ні, ну Максим же хлопець військовий. Тим більше в мене всі розуміють, що я кричу або караю тільки з причини.

Виникає питання, чи тут могла бути матеріальна зацікавленість чи суто халатність?

Та ні, він недогледів, так скажу. Для того і є керівник, щоби скасовувати незаконні рішення підлеглих. Це нормальний процес, буває таке. У нас були й інші моменти, коли ми давали дозволи на виїзд іншим фігурантам, відомим достатньо: Крючков виїжджав на лікування в Німеччину, комусь давали дозвіл для участі в заходах, давали дозвіл для участі в засіданнях банку.

Це процес, і шукати зраду в кожному дозволі на виїзд я би не став. Ми реально розуміємо, коли людина хоче втекти, а коли є застава 40-50 мільйонів і їй це дорого обійдеться. Немає одного шаблону, який би визначав дачу дозволу на виїзд, в кожній ситуації треба підходити індивідуально.

Була у нас, наприклад, справа, коли ми затримали одну людину, вона була готова йти на угоду, але її треба було цю угоду погодити із партнерами в Австрії. Він не був основним фігурантом і ми розуміли, що без цього нічого не вийде.

Ми дали дозвіл на виїзд, людина виїжджала два чи три рази і поверталася. Нічого в цьому не було поганого. Хоча тоді, це був 2017 рік, дехто теж роздував скандали, мовляв, це зрада-зрадонька шалена. Правда, коли людина поверталася, про це вже чомусь не згадували.

Щодо колишнього президента: ми знаємо, що у НАБУ є справа стосовно самого Петра Порошенка. Вам про неї щось відомо?

Мені все відомо, але я вам нічого не скажу.

Там є вихід на підозру?

Не буду коментувати те, чого зараз немає. Виходи на підозру – це як анонси серіалів.

Ваш колишній начальник, генпрокурор Юрій Луценко так і робив.

Формальний начальник. Я не міг йому вказувати, що йому говорити, але я розумію, напевно краще, що є законно, а що ні. Те, що треба сказати – я скажу, те, що не треба – ні.

Скажіть, будь ласка, ви собі взагалі уявляєте, як ви приносите генпрокурору Руслану Рябошапці клопотання на Порошенка?

Що тут уявляти? Раніше я таких клопотань на нардепів носив не одне і не два, штук п'ять назбирається.

Ну саме на Порошенка.

Яка різниця, він народний депутат. Звичайний народний депутат...

Трошки відрізняється від інших.

Чим? Що в нього держохорона довічна?

Ця справа активно розслідується в НАБУ чи просто лежить там?

Я не буду коментувати те, чого не можу зараз сказати. Думаю, що вам про справи Порошенка більше розкаже ДБР і деякі телеграм-канали (сміється, – ред.).

В НАБУ передана справа щодо ПриватБанку і колишніх акціонерів. По ній якийсь рух потрібно очікувати чи ні?

Ну як передана. У нас є своя справа, їй вже у квітні три роки буде. Дуже об'ємна справа. Було багато клонів в різних органах: від районного відділу поліції до Генеральної прокуратури. Зараз вони всі генеральним прокурором були передані в НАБУ. В мене закріплений відповідальний прокурор, який то все акумулює в собі, має по кількісних показниках, можливо, менше справ ніж інші, але один ПриватБанк чого вартує.

Зараз детективи і прокурори працюють. В мене були колись зауваження, що справа розслідувалася досить мляво, але процес іде. Поки що говорити про якісь підозри зарано, але я знаю точно, що були підписані певні процесуальні документи.

Ви можете сказати по якій справі приїжджав на допит в НАБУ Рінат Ахметов? Ви знаєте цю справу?

Знаю.

Можете сказати?

Ні.

Чому всі це приховують?

Не знаю. Але це не "Роттердам+".

Тому всім і цікаво.

Приїжджав по іншому провадженню, де він проходить, дійсно, як свідок.

По Порошенку?

Ні. Хоча можливо і так, там все цікаво.

У вас ще є паралельно "громадське навантаження" в Українській асоціації футболу. Там є такий відомий керівник як Андрій Павелко, і в НАБУ є справа щодо нього. Що з нею зараз, вона ж довго розслідується?

Дивіться, коли починалося розслідування цієї справи, я вжив всіх заходів, щоб уникнути потенційного і реального конфлікту інтересів. Єдине, що я знаю, що у цій справі по штучних футбольних полях вже продовжено строк слідства до серпня 2021 року, здається.

Вона така складна виявилася?

Я не знаю, що там відбувається. Враховуючи можливий конфлікт інтересів ще генеральний прокурор Луценко визначив групу прокурорів без моєї участі. Я вжив і сам заходів для цього – видав наказ, яким заборонив прокурорам повідомляти мене про стан розслідування до прийняття кінцевого рішення по справі.

Скажу відверто, в мене була розмова із Павелком, коли все починалося. Андрій впевнено заявляє, що там нічого немає. Тому дочекаймося рішення слідства. Хоча в мене позиція проста: якщо є якісь злочини, то потрібно відповідати.

По Асоціації футболу я бачу, що як не крути, але ми з першого місця вийшли на Євро-2020. В першу чергу це заслуга тренера і збірної, але й Асоціація створила належні умови для того, щоби футболісти були забезпечені всім, чим треба і не треба. Не треба це замовчувати. Зміни за ці три роки по футболу в Україні я бачу. Бачу скільки ми тих м'ячів роздали дітям, немає такого, що у керівництва чи Федерації забиті комори м'ячами.

Всі гроші, які отримуються від УЄФА, наскільки я бачу по звітах, використані за призначенням. В Асоціації футболу фінансовий контроль здійснює міжнародна аудиторська компанія зі світовим іменем, абсолютно неупереджена, вони не будуть ризикувати своєю репутацією. Я бачу зміни, я бачу, що футбол реально хоче змін, хай це комусь не подобається, але він розвивається.

А ви особисто за який клуб вболіваєте?

У Прем’єр-лізі? Не можу сказати, ви ж розумієте.

Напевно, львівські “Карпати”?

“Карпати” – команда мого дитинства. Це стадіон “Україна”, це порвані штани, коли я перелазив через паркан, не маючи грошей на квиток, всяке було.

Зараз “Карпати” у мене викликають великий сум. Те, що у них відбувається. Корабель тоне, а капітани (власники), здається, не хочуть його рятувати. У власників свої проблеми, і це, на жаль, відбивається і на всій команді. Їхнє місце в турнірній таблиці говорить саме за себе (зараз Карпати займають останнє 12 місце в турнірній таблиці – ред.).

Питання про справу “Золотого мандарину”. Три роки тягнеться ця ситуація, про те, що начебто готуються підозри фігурантам, всі казали ще в 2017 році. Чому саме зараз їм видали ці підозри, і тепер піднімається міжнародний скандал? (справа стосується компенсації компанії "Золотий мандарин" 54 млн грн після її звернення до Європейського суду з прав людини; за даними Харківської правозахисної групи, ЄСПЛ вважає дії НАБУ у цій справі протиправними – ред.).

Станом на зараз, не всім оголошені підозри.

Чи бачите ви у цій справі загрозу для співпраці України з європейськими структурами? Чи не загрожує ця справа співпраці з ЄСПЛ?

Певний осад може лишитися, але мають поставити крапку в цій справі слідство і суд. Я дізнався про підозри, коли вони були оголошені. Мені перед тим два роки розказували, що ось-ось-ось.

З чим ви пов’язуєте дивну ситуацію, коли два роки ситуацію "возять", а потім раптом підозри?

На це питання має відповісти спочатку слідчий суддя, обираючи запобіжний захід підозрюваним, а потім, власне, суд при дослідженні доказів по суті.

Що відбувається з екстрадицією Олександра Онищенка?

Як і чотири роки тому, він розповідає байки, що він готовий повернутися, а по факту виходить, що не готовий. Згадайте історію, коли вносили подання про зняття недоторканності, він ходив по всіх телеканалах і казав, що не винуватий, не тікатиме і нічого не боїться. А в ніч перед голосуванням втік.

Потім були історії з годинником, книжкою, ми готові були досліджувати, але далі його заяв нічого не просунулося. Потім були його вояжі по Європі, потім він сам сказав, що готовий повернутися, його затримали. А зараз він каже, що не готовий повернутися, хоче політичний притулок вже в Німеччині, перед тим хотів притулок в Іспанії тощо. Плюс те, що я бачу зі ЗМІ, його адвокат заявив, що у нього є російський паспорт.

Ви перевірили цю інформацію?

Детективи отримали відповідні доручення, але тут необхідно звернути увагу на чисто морально-етичний факт, цікаво з якого періоду у нього російський паспорт. Це, до речі, до питання подвійного громадянства.

З точки зору боротьби з корупцією і завдань, які були озвучені президентом Зеленським, хтось уже з “топів” чинної влади отримав справу на себе?

Дуже цікава була одна ситуація, тест свого роду. Коли почалися оті всі зливи в ЗМІ, телеграм-канали, Джокер, відео, хто, де буде “смотрящим”, багато колег з братніх органів не знали, що робити, боялись навіть реєструвати справи, не те щоб їх розслідувати. Я не боявся і не боюсь, і зробив те, що мав зробити прокурор.

Є резонансна інформація – САП почала кримінальне провадження. І це було одним з перших проваджень по чинній владі, якщо брати в глобальному сенсі. Слідство досі триває, правда, всі, хто активно розказував на ток-шоу, що вони готові свідчити, свідків водили за руку не в ті правоохоронні органи, десь поліграфи медійно попроходили, але чомусь не дуже хочуть зі слідством спілкуватися, щоб поставити крапку в цій темі.

Так само не треба боятися потім визнавати, є склад злочину чи його немає, або він є, але ми не можемо його довести. Такі варіанти теж в нашій правовій системі можливі. Тож станом на зараз я не можу сказати так чи ні, але перші провадження по новій владі були внесені в ЄРДР саме Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

Коли був конфлікт Андрія Богдана та Віталія Кличка, там же теж відкривалося провадження? (Богдан заявляв про те що, йому нібито пропонували хабар в інтересах Кличка, НАБУ за фактом цієї заяви відкрила провадження за заявою Кличка, – ред.)

Там пан Богдан заявив про те, що йому пропонували хабар, ми відкрили провадження, воно розслідується. Треба розуміти, яка процедура доведення хабара. Якщо минув тиждень чи місяць після того, як його давали, юридично шанси довести це практично мізерні.

Люди, котрі про це заявляють, повинні це робити до, а не після всього, що сталося. Або якщо пропонують хабар, то треба робити так як я, коли до мене восени 2017 року прийшли підозрювані судді просити закрити справу по них же. Є таке "прохання" – написав заяву про злочин, поставили техніку, зафіксували факт передачі грошей і все – зараз ця справа в суді.

У прокурорів набагато більше обов’язків, ніж прав, і те, що може собі дозволити сказати політик, не може прокурор. Тому я завжди кажу, що на ток-шоу, коли виходить правоохоронець, рейтинг завжди буде нижчим ніж у популістів-демагогів, які кричать “банду геть!” і “розстріляти!”

В кінці минулого року САП закрила гучну справу Михайла Охендовського, вам не прикро через це?

Тут та сама ситуація, що й по інших. Обов'язок прийняття рішення у справах після оголошення підозри лежить виключно на прокуророві. Коли ми оголошували підозру, у нас були достатні дані вважати, що сума хабара, яка пропонувалася Охендовському становила близько 185 тисяч доларів. Після проведення слідства детективи її перекваліфікували, залишивши 5 чи 15 тисяч.

Тобто вони самі зрозуміли, що довести не вийде. Але й після того, як ми отримали всі міжнародні доручення, зрозуміли, що нам немає з чим іти до суду, окрім одної експертизи, що це підпис Охендовського на аркуші паперу. Але час і місце вчинення злочину, усі ті моменти, які прокурору треба доказувати в суді, слідство встановити не змогло. І прокурором було прийнято таке рішення. Воно може й несправедливе, але законне.

Ваше ім’я згадувалося в контексті переписок, які були оприлюднені в США в рамках справи про імпічмент президента.

Ви про переписку Луценка з Парнасом, про фразу “Назар ждет”? Це були події 8 чи 9 березня минулого року, тоді коли було перше інтерв’ю Луценка. Юрій Віталійович мене набрав, каже: я давав інтерв’ю, я тебе згадав, ти можеш поспілкуватися з журналістами? Я сказав, що хай набирають, і поспілкуюсь. Джон Соломон набрав мене скайпом, ми поспілкувалися, але вони це інтерв’ю не запустили, як я розумію.

Про Байдена питали?

Там були загальні питання про корупцію в Україні, про Байдена, але відповіді мої їм, скоріш за все, не сподобалися.

Про конкурс в САП можете наостанок розказати?

Ми оголосили конкурс на 11 посад, найбільший конкурс за всі п’ять років, 651 людина, в середньому 59 кандидатів на одне місце. З них 375 – це працівники прокуратури, 276 – зовнішні кандидати, і слідчі ДБР і СБУ, а детективів НАБУ – 38 людей. Для мене це було несподіванкою, я не очікував такої "оптової" участі у конкурсі колег з НАБУ, які разом з нами задіяні в розслідуванні фактично тих самих кримінальних проваджень.

Тобто виходить, що НАБУ – гірший роботодавець, ніж САП? До речі, за наявною в мене інформацією, з НАБУ люди не просто звільняються, а тікають в інші органи, і це пов‘язано з негативною обстановкою всередині самого НАБУ, ставленням керівництва до рядових детективів, підсилене численними медійними приводами. Це так?

Не знаю достеменно, в кожного своя мотивація. Я спілкувався з багатьма детективами, але лише двоє відповіли, що причина переходу в САП – це вища зарплата. В суботу у нас перший етап конкурсу на знання законодавства, геть комп’ютеризований, “домовитись” просто нереально. Я сам проходив такий конкурс, коли подавався на цю посаду і тоді набрав 95 балів зі 100 можливих.

Щодо ситуації всередині НАБУ рекомендую питати у них.

Втім, такий великий конкурс до САП свідчить про те, що ми рухаємось у правильному напрямку і це добре. Тому як я часто пишу: далі буде.