Євген Нищук: "Настав час вводити цензуру на кремлівську пропаганду"
Міністр культури України Євген Нищук в інтерв'ю РБК-Україна розповів про успіхи українського кіно, про шанси "Поводиря" отримати "Оскар", про боротьбу з "кремлівською пропагандою", про поїздки українських артистів у Росію та навпаки, а також про ситуацію з керівництвом музею "Пирогово".
РБК-Україна: Чимало митців, людей, пов'язаних з культурою, нарікають, що в стратегії розвитку-2020, представленій Президентом, мало уваги приділено розвитку культури. Як Ви оцінюєте цю стратегію і чому, на Вашу думку, там практично не передбачено кроки щодо розвитку мистецтва, культури в Україні?
Євген Нищук: Ми били в дзвони, побачивши перші варіанти, я телефонував пану Шимківу, і передавав через інших осіб, щоб вони звернули на це увагу.
Дійсно, в обставинах, в яких нині перебуває Україна, коли практично йде війна, головними є питання військової доктрини, економічні питання, паливно-енергетичний блок - це життєво важливо для країни. Але разом з тим я, як людина, яка відповідає за сферу культури, спілкуючись з багатьма митцями, знаю про цю ситуацію і волаю, що, шановні, 23 роки нищилась як армія, так і культура і саме зараз час зосередитися на цих питаннях!
І тому зараз ми дуже часто констатуємо і я, зокрема, що питання культури є другою частиною національної безпеки України. Разом з військовою доктриною і будівництвом армії нам потрібно через культуру відкривати людям правду, особливо на сході і півдні країни, де вони були позбавлені цього. Тому у нас є ціла низка програм, які пов'язані з тим, щоб митці згодом не були кинуті на самоті, щоб вони були інтегровані з усією Україною, а в зрештою і з європейським вектором. Це дійсно дуже важливо.
Насправді, саме через культуру ми можемо правильно представити країну. Саме культура може врегулювати ті конфліктні моменти, які спостерігаються між регіонами. Ось, приміром, фільм, який зараз вийшов у всеукраїнський прокат, - "Поводир": у Запоріжжі в кінотеатрах немає місць, в Харкові, де відбувалися події фільму, також аншлаг. Проблеми тоталітарного режиму, як то знищення культурних цінностей, важкі сторінки Голодомору та багато іншого найкраще відкриваються для людей саме через мистецькі засоби, емоції культурного продукту. І тоді все стає зрозуміло, тоді ми почуваємо себе єдиними, об'єднаними від Заходу і до Сходу. І немає мовної проблеми.
Ми підкреслюємо, що зараз дуже важливо звернути увагу на фінансування культури. Зокрема, коли наприклад, на уряді або в мистецькому середовищі ми обговорюємо питання не надання ліцензії на фільми російського виробництва, які перекручують історичні факти і наших героїв, або розглядаємо роботу комісії, яку ми створили по перегляду російських серіалів і шоу-програми - я наполягаю на тому що замість цього створювати свій культурний продукт! Для цього, безумовно, потрібні кошти. У масштабах держави, насправді, це не такі шалені гроші.
Ми розуміємо, що зараз війна, і мені пояснюють: "Євгене, ну війна, трохи почекайте". Трохи ми можемо почекати, але дуже важливо зараз знайти ті кошти, які б дали можливість, імпульс робити власний продукт. А він, слава Богу, останнім часом почав з'являтися. Звісно, цього дуже мало, але нам треба посилати людям правильні меседжі.
Це не критика, це просто... коли говориш чиновникам, що у них там немає пункту про культуру, вони кажуть: "як же так... забули, Євгене, зараз включимо". Включають. Дай Бог, і далі будемо добиватися. Колись його (пункт про культуру, - ред.) взагалі, не те що забували, його свідомо вилучали. Тут є різниця. Нам треба нагадувати спільно всім - і громадському сектору, і державним органам, що зараз дуже важливі системні зрушення, щоб саме через культурний продукт об'єднувати країну, давати енергію для творення держави.
РБК-Україна: Чи збільшилося виробництво українських фільмів у цьому році? Є фільми, які принесли прибуток?
Євген Нищук: Ми відновили пітчинг і конкурси на нові сценарії і фільми. Я дуже радий, що мене почули у Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві оборони України, які підхопили мою ініціативу, щоб саме ці міністерства замовили і створили серіал і фільм на тему АТО і нинішніх подій. Ми організуємо конкурс сценаріїв, а вони візьмуть на себе фінансування. Це чудово, що нас нарешті почули. Зараз ця ідея знаходиться на рівні розробки, про початок такої роботи ми повідомлятимемо окремо.
З другого півріччя до прокату почали виходити вітчизняні фільми. Зараз запустився фільм "Поводир", який вже за перший вікенд прокату переглянуло понад 90 тисяч глядачів - це рекорд для українського кіно в українському прокаті. І я певен, що це лише початок. Далі у нас ще буде прокат фільмів "Брати", "Це я", навесні 2015 року у прокат вийде чудова комедія, у стилі такого собі «українського Кустуріци» - «Політ золотої мушки». Переконаний, вони будуть успішними в українському прокаті і продемонструють на касових зборах.
Це відповідь на закиди: "ви снімаєтє (з ефірів, - ред.) всьо расійскає, а вот как ви заполнітє?".. Або що "українського продукту зовсім немає і його треба навчитися робити"... Насправді, все є. Просто свідомо довгий час митцям не давали творити. Крім того, повністю український продукт - це український режисер, український художник, український оператор, українські актори в головних ролях. Тому що всі спільні українсько-російські серіали свідомо робилися так, що головні ролі грали тільки росіяни. Тепер, наприклад, у випадку з "Поводирем", - це українські головні герої, українські композитори, вся середня ланка, технічна група, яка отримує роботу в цьому процесі. Це відкриття свого світу, своєї історії, своїх цінностей. Це дуже важливо.
РБК-Україна: Як Ви вважаєте, чи отримає "Поводир" "Оскара"?
Євген Нищук: Ну, я б дуже хотів. Той градус, який зараз є у світі до України, може сприяти цьому.
Там є хороші зачіпки. Ми після фільму навіть на уряді... Уявляєте, уряд, який збирається і 15 хвилин говорить про кіно? Це ж успіх насправді! Ми паливно-енергетичний комплекс відкладаємо на 15 хвилин пізніше і говоримо про фільм! Мене розпитують про того чи іншого актора, як вони зіграли, чи буде це цікаво західному глядачеві...
Олесь Санін дуже добре зробив зачіпки на реальних ситуаціях, з американським хлопчиком, який за історичною довідкою дійсно прямував сюди, тобто це правдива історія. Скажімо, американський глядач дуже чуттєвий до цього, тобто "о, наш громадянин там був", мається на увазі громадянин Америки. Це дуже хороша тема, яка пов'язує весь сюжет, вона інтригує.
Крім того, мова тут дуже сучасна, рухлива, динамічна, до якої звик західний глядач. Я думаю, що на номінацію "Найкращий фільм іноземною мовою" «Поводир» має великі перспективи.
РБК-Україна: В Україні заборонений показ понад півсотні фільмів російського виробництва. Як Ви вважаєте, наскільки дієвим є цей крок? Адже при бажанні ці стрічки можна знайти в Інтернеті. І чи не цензура це?
Євген Нищук: Мені, власне, закидали російські ЗМІ і деякі наші, що ми вводимо цензуру на мистецтво. Мовляв, це ж невірний шлях. Я неодноразово відповідав, що насправді цензуру на мистецтво дійсно не можна вводити, але цензуру на пропаганду, кремлівську, зокрема, нарешті, настав час вводити.
Вони (росіяни - ред.) негласно цю цензуру проводили вже 23 роки. Те, про що я вже говорив: що заборонялося, щоб українські актори грали головні ролі. Або обиралися певні теми та інше. Нам настав час оборонятися і встановлювати свої правила. Це засіб збереження своєї культури, своїх цінностей. Це не цензура, це просто захист від агресії, культурної агресії. На сході йде військове протистояння, а є ще в цілому щодо усієї України інформаційна війна - війна практично проти України.
РБК-Україна: Які фільми Ви б внесли в список заборонених?
Євген Нищук: Я не встигаю слідкувати за нашими серіалами. Є комісія, яка зараз створена, і вона в більшій мірі від громадського сектора. Це не державні чиновники, які просто сидять і діють за якимось розпорядженням. Ні. Це ті люди, фахівці, історики, які бачать перекручені факти і усвідомлюють, що це конкретне спотворення правди, що це підміна цінностей, що наші герої подаються як не наші герої і так далі.
Вони (росіяни - ред.) ж тихенько завжди замовляли певну тему. Про Крим вже давно створювалися різні фільми, про те, що місто Севастополь - місто руське і все таке інше. Про це всі знають. Очевидно, що нам потрібно на це реагувати, вводити заборони, вилучати ці фільми, а натомість робити хороший продукт.
РБК-Україна: В'їзд в Україну заборонено таким російським артистам, як Охлобистін, Кобзон, Михайло Задорнов. Кому ще? Кого Ви б особисто ще внесли б у цей список? Можливо, Газманова? Віку Циганову? Ланового? Микиту Михалкова?
Євген Нищук: Ми ж, по-перше, не розголошуємо, хоча всі здогадуються про ці прізвища. Їх зараз 14, а після останніх подій з паном Пореченковим, очевидно, список варто розширювати.
Ті люди, які діють подібним чином, ну, скажімо, як Пореченков або пан Кобзон, або взяти наприклад висловлювання Охлобистіна або Задорнова... Очевидно, що, коли йде пряма агресія з боку РФ, санкції не можуть торкнутися п'ятисот або більше діячів мистецтва, які ще навесні підписали лист на підтримку дій Кремля. Разом з тим, коли це таким ганебним і принизливим чином йде на адресу української держави, наших людей, цінностей, культури, то цей список необхідно розширювати.
Водночас, насправді, є прекрасні російські артисти, які зараз солідарні з українським народом. Такі як Макаревич, Ахеджакова. Або Девотченко, який «раптово» загинув після звернення в Інтернеті... не те що у нього була критика, а заклик до російського народу не підтримувати подібні дії російської влади. За кілька днів він нібито випадково впав, нібито сталася побутова смерть. Але я не вірю в це.
Тому зазвичай ті люди, які стоять на сторожі цінностей, ті артисти, які є справжніми, в яких говорить серце, які відчувають, які правдиво висловлюються - вони ризикують. У мене є друзі-вихідці з України, які є зірками там, і вони через певні ризики публічно там не говорять. Я не хочу озвучувати прізвища, але я точно знаю, що вони принципово не знімаються з тими особами, про які ми говорили вище, в одних фільмах і не беруть участі в тих чи інших програмах.
РБК-Україна: Здається, стосунки України з Росією стають все гіршими. Що б Ви порекомендували українським артистам, які їздили на гастролі в Росію? Чи треба їм оголосити Росії бойкот? І, взагалі, зараз, за Вашими даними, яка ситуація в цьому відношенні? Чи є у Вас статистика, як зменшився оборот між Україною і РФ у цій сфері?
Євген Нищук: В той час, коли йде пряма агресія з боку Російської Федерації, в той час, коли від їх автоматів гинуть люди, наші дискусії про те, що мистецтво вічне й артисти мають право що хотіти, те й робити - такі дискусії недоречні. Це серйозні речі, і ми просили наших артистів утриматися від участі в тих чи інших фестивалях. Або якщо це робиться, то має бути якась заява там же, як це було на одному з кінофестивалів, де попросили про звільнення кінорежисера Олега Сенцова, що зараз перебуває в ув'язненні у Москві. Це я розумію. Якщо ж це отримання їх нагород, участь в їхніх фестивалях і концертах з виглядом, що нічого не відбувається і ми добре співіснуємо - то це велике лицемірство. Справжнє мистецтво не може бути таким лицемірним.
Той, хто це робить, повинен відкрито сказати, що він хоче зайняти російський ринок, і нехай собі славно туди їде, але люди, безумовно, повинні це відстежувати. Та я мушу пояснити - це не державні установи, що знаходяться у підпорядкування нашого відомства, і прямої вказівки ми давати не можемо. Але бойкот є дуже дієвим. Коли після тих чи інших дій на концерти, які проходять в Україні, люди просто не прийдуть - це найкраща оцінка їх діям.
Можу сказати, що приїзди російських виконавців взагалі практично припинилися. Спочатку вони пробували приїздити на схід і південь, але зараз і це фактично припинилося. Тобто артистів, які раніше просто сюди валом валили, не платили податки, вивозили масу грошей і фактично «осідали» у палаці "Україна", їх вже майже немає. Або є ті, які активно підтримують Україну.
Ті, які їздять в Росію (українські артисти, - ред.), за інсайдерськими даними, є таких 3-4 випадки. Люди самі про них дізнаються і відповідно реагують.
РБК-Україна: Як торкнулися процеси люстрації Міністерства культури? Багато чиновників в міністерстві звільнено?
Євген Нищук: Вона (люстрація, - ред.) торкнулася нас з самого початку. Той закон, який зараз вийшов, він говорить про люстрацію керівного складу заступників, голів департаментів, голів центральних органів влади. У нас так вийшло, що я практично в перший день, а потім подекуди в подальших судових історіях, «люстрував» їх відразу.
Станом на зараз у мене, коли оголошена офіційна люстрація, нікого не люстровано, тому що ніхто не підпадає під це, все вже нові люди. Єдиний, хто потрапив під дію закону, - це Сергій Сьомкін. Він був заступником у Держагентстві з питань кінематографії. Але це як раз досить порядна людина, яку б я навіть хотів захистити, чесно кажучи, тому що він як раз в ті часи захищав багато процесів, які відбувалися в кінематографі. Такі бувають парадокси.
Я очікую другої хвилі люстрації, яка дасть змогу торкнутися середньої та низової ланки. Вона важлива, тому що ми стикаємося з контрактами, юридичним захистом і доходимо до судів, а це дуже ускладнює процес. Що стосується заступників - вони всі також замінені. Державне агентство з питань кінематографії і Державне агентство з питання цирку, всі департаменти- всюди нові люди.
РБК-Україна: У жовтні 2014 р. Міністерство культури України за рішенням суду звільнило Дмитра Зарубу з посади генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України (музей Пирогово). На цій посаді відновлено Павло Федаку, який оскаржував своє звільнення в суді. Тепер своє звільнення в суді оскаржує Заруба. Яким Ви бачите вихід у цій ситуації? Чи не кращим директором "Пирогова", на Ваш погляд, був Дмитро Заруба?
Євген Нищук: Ситуація з цим заповідником непроста. Ми маємо інформацію про те, коли з порушенням законодавства був звільнений попередній директор і тоді на його посаду прийшов Дмитро Заруба. Також до нас доходить інформація від цілого ряду громадських активістів, які вказують нам на ті чи інші порушення: наприклад, щодо згорілої перед цим однієї з найстаріших хат - там неодноразово здійснювалися зйомки на території Пирогова, а про рух коштів, виручених від цього, Мінкультури відомостей не має. Також є свідчення і про інші порушення в роботі Заповідника. Недостатня увага приділялась і науковій складовій його роботи. Звичайно, ми не можемо не реагувати на це. Нами була зібрана комісія, яка зараз працює за цими заявами про порушення. Рішення про повернення на посаду Дмитра Заруби залежатимуть від результатів дії цієї комісії і тих порушень, які вони можуть зафіксувати.
Якщо ж згадати Павла Федаку то, коли до Мінкультури з суду прийшло повідомлення про обов'язок поновити його на посаді - ми діяли в рамках закону. Та навіть тоді очевидним був факт, що пан Федака просто хотів сатисфакції, він (Федака - ред.) приїхав і сказав, що не буде працювати у Заповіднику. Він просто виграв суд, поновився, йому повинні були дати компенсацію і він одразу написав заяву на звільнення. Наразі пан Федака вже не є директором центру "Пирогово".
В свою чергу ми запевняємо усіх - так званих «своїх» людей ніхто ставити не планує, по завершенні роботи комісії, про яку ми говорили вище, ми плануємо оголосити відкритий конкурс на заміщення посади керівника цього закладу.
Розмовляла Юлія Молочко
