Суспільство дало Януковичу право відмовитися від асоціації з Євросоюзом

Ще два місяці тому євроінтеграційна ейфорія в Україні зашкалювала . Угода про асоціацію з ЄС була практично в кишені , Росія тонула в злобі та розпачі.

Але все швидко змінилося. Сьогодні вже прихильники євроінтеграції в розпачі , Кремль повертає впевненість у власних силах і можливостях впливу на блудного українського " монарха " . Вже ніби і недоречною здається кампанія з роз'яснення суті і переваг Угоди про асоціацію з Євросоюзом - шанси його підписання сумнівні.

Проте сама нинішня ситуація - природна для країни , а особливо для її керівництва. Підписання Януковичем Угоди про асоціацію було б , а може , ще й буде сенсацією. Кроком , вичерпного пояснення якому немає.

Ми точно не знаємо , чому президент хотів підписати цей документ і взяти зобов'язання щодо розвитку демократії , кращого захисту прав українців та підвищення їх добробуту . Тому що це все могло б відбуватися тільки за його політичний рахунок . Та й з точки зору подальшого збагачення як основної мети крок незрозумілий .

Також не знаємо , які саме аргументи змушують нашого " царя" робити все , щоб європейці не погодилися на підписання угоди . Хоча в одному можна не сумніватися : це явно не міркування про щасливе майбутнє країни та її громадян.

Однак першопричина того , що відбувається з євроінтеграційними планами протягом останніх місяців , зрозуміла і банальна: долю країни вирішують не громадяни , а одна людина. І завдяки майже добудованою авторитарній системі , і через позицію самих українців. Чи не це ж суспільство тиснуло на Януковича , коли він кілька місяців тому публічно обіцяв виконати умови Євросоюзу і підписати угоду. Самодержець робив це по одному йому відомих міркувань . Тому тепер немає чого дивуватися : господар дав надію , господар її і забирає . Зрештою , будь-яких видимих ​​протестів через чергового розвороту глави держави не спостерігається.

Українцям можливий зрив підписання Угоди про асоціацію буде хорошим уроком . Ніякої європейської інтеграції не трапиться виключно з волі якогось вождя. Саме тиск суспільства і його вимогливість у питанні проєвропейських змін були важливими у просуванні до ЄС інших постсоціалістичних держав. Для тамтешніх політиків проводити проєвропейські перетворення означало отримати прихильність виборця і прийти до влади.

Тиск українського суспільства - також необхідна умова для реальної євроінтеграції в разі , якщо Угоду про асоціацію таки підпишуть . Інакше воно залишиться в ящику , а в Україні будуть творитися зовсім інші , далекі від європейських , " реформи" і процеси.