Головним недоліком "Енергетичної стратегії України на період до 2030 року", являються терміни її реалізації. Так РБК-Україна прокоментував документ керівник економічних програм центру дослідження корпоративних відносин В"ячеслав Бутко. На його думку, в існуючих політико-економічних реаліях України будувати реально здійснимі плани на 24 роки вперед наївно.
Разом з тим, фахівець відзначив, що "стратегія" логічно розділена на чотири розділи - розвиток електроенергетики, ядерної енергетики, вугільної промисловості і нафтогазової галузі. Хоча якість кожного з розділів неоднаково. Найбільш слабким розділом "стратегії" В.Бутко вважає нафтогазову частину. Проект енергостратегії передбачає зниження об'єму споживання природного газу до 2030 р. на третину і збільшення його здобичі на 30%. Зниження споживання газу можливо досягти за рахунок розвитку атомної і гідроенергетики і виробництва електроенергії з використанням енергетичного вугілля. При цьому жоден з проектів НАК "Нафтогаз України" по здобичі нафти і газу за кордоном так і не реалізований із-за недостатнього фінансування. При цьому можливість отримання позик цією компанією знижується день від дня. А ось здобичі газу і нафти на перспективних ділянках шельфу Чорного моря "стратегія" не розглядає.
Маловірогідним, вважає експерт, прописане в стратегії збільшення об'ємів переробки нафти удвічі. З тієї причини, що українські НПЗ неконкурентоздатні в порівнянні з європейськими. Щоб змінити ситуацію, в них треба вкласти 7-8 млрд дол. Що невигідно при нинішній податковій політиці, яка підтримує пільговий імпорт готового бензину і дизпалива з Росії і Білорусії.
Максимально "стратегія" акцентує увагу на розвитку вугільної галузі і атомної енергетики, припускаючи зростання власного вуглевидобування і скорочення до 2030 р. імпорту вугілля. У документі передбачається, що Україна купуватиме вугілля, що тільки коксується. Що не дасть знищити вітчизняну вугільну галузь і диверсифікує джерела сировини для українських металургів. Що стосується "мінусів" цього розділу, то це - відсутність термінів приватизації вугільних активів країни, що знижує їх інвестпривабливість.
На думку експерта, інтеграція української енергетичної системи в європейську, що забезпечить зростання експорту електроенергії в 2-3 рази, є позитивним курсом "стратегії". Оскільки з погляду виробництва електроенергії, Україна вже є енергонадмірною країною. А з урахуванням планової потужності атомних енергоблоків і перспектив розвитку гідроенергетики, заплановане збільшення експорту електрики цілком реально.