Богдан Ступка: Творчий шлях у театрі і кіно (фото)
Знаменитий актор театру і кіно Богдан Сильвестрович Ступка, який сьогодні помер після тривалої хвороби, встиг прожити за своє життя сотні інших, зігравши більше 200 ролей у театрі та кіно.
Прощання зі Ступкою відбудеться у вівторок, 24 липня, на сцені Національного театру імені Франка, де він протягом багатьох років був художнім керівником.
Ступка народився в с. Куликові Львівської області 27 серпня 1941 р. в родині артиста хору та балерини. У 1948 р. сім'я переїхала до Львова. Не вступивши до політехнічного інституту, майбутній актор працював спочатку учнем слюсаря, а потім став фотографом в астрономічної лабораторії (лаборант-обчислювач на змінних зірках). В цей час Ступка виступав у складі джаз-бенду "Медікус" як ведучий. Першу театральну освіту одержав у драматичній студії при Львівському українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької (1959-61). У 1963-1966 рр. Богдан Ступка проходив військову службу в Ансамблі пісні і танцю Прикарпатського військового округу (працював конферансьє і читцем). При цьому паралельно він навчався на заочному у Львівському державному університеті імені Франка на філологічному факультеті (1963-65) за фахом "українська філологія".
Майже відразу після армії Ступка одружився, зв'язавши свою долю з випускницею Бакинського хореографічного училища Ларисою Корнієнко. З дружиною актор пробув у шлюбі все життя, називаючи її своїм найголовнішим досягненням.
У Львівському театрі імені Заньковецької Ступка працював актором з 1961 по 1978 р. Першою його роллю стала роль робота Механтропа, який будував ракету для першого польоту людини в космос, у новаторській виставі за п'єсою Олександра Левади "Фауст і смерть". У 1984 р. після переїзду в столицю України Ступка закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого (факультет театрознавства). Освіту Ступка отримував "без відриву від виробництва", бо ще в 1978 р. був зарахований до трупи театру імені Франка, з яким не розлучався до самого кінця. У 2001 р. Богдан Сильвестрович став художнім керівником у рідному театрі. До цього два роки актор був міністром культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка (1999-2001).
Ступка зіграв більше 100 ролей у театрі. Найяскравішими стали образи Задорожного ("Украдене щастя" І. Франка), Дон Жуана ("Кам'яний господар" Лесі Українки), Автора ("Енеїда" за Котляревським), Майстра ("Майстер і Маргарита" М. Булгакова), Тев'є ("Тев'є-Тевель "за Шолом-Алейхемом), Річарда, Едмунда, короля Ліра ("Річард III", "Король Лір" В.Шекспіра), Поприщина ("Записки божевільного" Гоголя), Шевченка ("Сни по "Кобзарю" Козьменко-Делінде за віршами Шевченка), Треплева, Войницького ("Чайка", "Дядя Ваня" А. Чехова), Його ("Нісенітниці вдвох", Іонеско), Паскуале ("Привиди" Едуардо де Феліппе), Росмера ("Росмерсгольм" Ібсена) , Едіпа ("Цар Едіп" Софокла) та інші.
У кіно Ступка також мав більше 100 ролей, працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режис Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортко, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Кінодебютом Ступки став фільм Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" (1971) - роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але оскільки це була роль бійця УПА (тобто негативна в радянські часи), то влада не хотіла, щоб її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Однак його трактування образу Дзвонаря виявилося дуже вдалим, і ця роль досі вважається однією з кращих у списку актора. У списку кіноролей Ступки багато історичних особистостей: гетьмани Іван Брюховецький ("Чорна рада"), Іван Мазепа ("Молитва за гетьмана Мазепу"), Богдан Хмельницький ("Вогнем і мечем"), а також Чингісхан ("Таємниця Чингісхана"), Олександра Керенського ("Червоні дзвони"), Тараса Бульби ("Тарас Бульба") і навіть Леоніда Брежнєва ("Заєць над безоднею").
Крім того, серед кіноролей Ступки кінокритики і глядачі особливо запам'ятали образи Миколи Задорожного ("Украдене щастя", 1985), Остапа Вишні ("З житія Остапа Вишні", 1991) , Бориса Годунова ("Смерть Івана Грозного", 1991), Валеріана Стальського ("Пастка", 1992-93, 5-серій. телефільм), Гірша ("Для домашнього вогнища", 1990-91), Ліберзона ("Юденкрайц, або вічне колесо ", 1996), Богдана Хмельницького (" Вогнем і мечем ", 1998), полковника Бойко ("Схід-Захід", 2000, Франція), генерала Сєрова ("Водій для Віри", 2003), олігарха Панченко (серіал "Завтра буде завтра", 2003), Старого ("Свої", приз за кращу чоловічу роль на Московському кінофестивалі, 2004) та ін.
На довгому і продуктивному творчому шляху Ступка отримав безліч нагород і призів. Відзначимо, що в 2008 р. він став володарем призу за кращу чоловічу роль на III-му Римському кінофестивалі за головну роль в українсько-польському фільмі "Серце на долоні" (реж. Кшиштоф Зануссі).
Богдан Ступка має звання героя України, народного артиста України, народного артиста СРСР, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреата Державної премії та Міжнародної театральної премії імені Станіславського і академіка Академії мистецтв України.
По стопах Ступки пішов його син, Остап Ступка, який зробив кар'єру актора театру і телебачення.
