Результат прогресу або поки що краща гра київського "Динамо"

РБК-Україна захоплюється грою "Динамо" у Португалії

Багато років тому київське "Динамо" привчило своїх уболівальників до великих перемог у Європі. Після смерті великого Лобановського перемог стало все менше, а рідкісні успіхи сприймалися, як "манна небесна".

Багато років тому київське "Динамо" привчило своїх уболівальників до великих перемог у Європі. Після смерті великого Лобановського перемог стало все менше, а рідкісні успіхи сприймалися, як "манна небесна".

Спробуйте зараз згадати останні 10 років київського "Динамо". Скільки за цей час було великих перемог? Можна згадати хіба що команду Сьоміна, яка двічі знищила московський "Спартак". Можна згадати гру проти тільки ставшого багатим "Манчестер Сіті", який був битий в Києві 2:0.

Після цього в Києві почали радіти перемогами меншого розмаху. Згадайте, як радів весь Київ перемозі на "Евертоном". А адже це далеко не самий серйозний гравець на європейській арені. Тим не менш, на той момент вже команда Реброва показали відмінний футбол, порадувала вболівальників великою перемогою і декількома шикарними голами.

Після цього Ребров повернув до столиці України чемпіонський титул і "Динамо" повернулося в Лігу Чемпіонів. Природно, для всього Києва це означало нову надію на "нове Динамо". Такої віри вболівальників, яка є у Сергія Станіславовича, не було ні в кого.

І найприємніше, що "Динамо" Реброва дуже людяне. Всі розуміють, що колишній форвард - тренер недосвідчений і помилки на його шляху будуть. І нехай найголовніша помилка трапилася на матчі саме з донецьким "Шахтарем", більшість сприйняла цю поразку, як дуже неприємне, але недорозумінням.

У тренерського дуету "Динамо" Ребров-Рианчо є чітке розуміння, як повинна грати команда. І що більш важливо, самі гравці приймають ці настанови і виконують тренерські напрацювання. А коли в творчому футбольному процесі беруть участь і тренер, і гравці, команда прогресує. І результат прогресу видно.

Матч з "Порту" можна сміливо назвати кращим за останні 10 років. І у такого статусу є кілька причин. По-перше, якщо не вважати перші 20 хвилин поєдинку, коли "Порту" тиснув, а ми нервували, кияни відіграли просто чудово. По-друге, статус обіграного суперника. Перемогти "Маккабі" приємно, але ізраїльська команда команда абсолютно іншого класу. В той час, як "Порту" команда більш високого статусу, ніж "Динамо". І від ігрового безсилля португальців під час гри на душі було особливо приємно.

Шикарна гра Хачеріді в центрі оборони. Скільки разів він вигравав особисті єдиноборства і перехоплював гострі паси? Як в ігровому плані виріс Рибалка? Скільки старання в грі Гонсалеса? Яким впевненим і командним гравцем став Ярмоленко? Весь світ бачив, як ці хлопці без сумнівів розкатали один із "грандів другого ешалону". А як вам пресинг, з яким "Динамо" не дало нічого створити португальцям?

Зараз "Динамо" стоїть на порозі ще одного історичного моменту - вперше з часів Лобановського Київ може зіграти в плей-офф Ліги Чемпіонів. Для цього просто треба обіграти вдома "Маккабі", що не виглядає надто нереальним завданням. Тим не менше, немає відчуття, що "Динамо" вийде на гру з недостатнім настроєм. У цього "Динамо" є розуміння і психологічна стійкість, а значить, гра буде більш спокійною, ніж "шаблю наголо".

Якщо "Динамо", все ж таки вийде в плей-офф, звання кращого матчу потрібно буде заново відстоювати. Але враховуючи прогрес київської команди, масштаб розвитку може нескінченним. А це означає, що нас чекають ще більші перемоги.