Аграрній сфері потрібна розвинена інфраструктура
Розвиток портової інфраструктури, у тому числі, дозволить Україні наростити свій експортний потенціал (джерело фото - Odessa crisis media center)
"Дороги не будуть потрібні", - казали персонажі з кінофільму "Назад в майбутнє" Марті МакФлай та доктор Браун. Тоді вони опинились, завдяки машині часу, в 21 листопада 2015 року.
Але ми, перебуваючи в 2015 році, чудово розуміємо - дороги вкрай потрібні. Особливо добре розвинена, і не тільки дорожня, інфраструктура необхідна аграрній сфері.
Україна - один з найбільших експортерів зерна. У 2014 році наша країна стала лідером з експорту соняшникової олії, третьою в світі за обсягами експортованої кукурудзи та ячменю, і є шостим найбільшим постачальником пшениці на світові ринки.
В перспективі вітчизняна агросфера здатна збільшити виробництво зернових і тоді постане проблема: є якісний товар, який цінується у всьому світі, але не вистачає потужностей для його транспортування.
Аграріїв, як і будь-якого товаровиробника, завжди приваблює можливість зменшення транспортних витрат, розширення ринків реалізації і, як наслідок, максимізації прибутку.
А для трейдерів важливо, щоб поставка була швидкою, якісною і з мінімальним витрачанням ресурсів.
Портова логістика
Наведу приклад. В українських портах вартість логістичних витрат приблизно на 40% більше, ніж на такі ж послуги в Німеччині, і на 30% більше, ніж витрати в США. Високі витрати зменшують конкурентоспроможність українського зерна в рази.
Логістичне забезпечення в Україні стикається з подвійним викликом: високі витрати і недостатня місткість та пропускна спроможність - в разі майбутнього використання експортного потенціалу. Потужність зернових терміналів в морських портах дозволяє перевалювати до 33 млн тонн зерна, за умов утилізації потужностей на рівні 85%.
Цього достатньо для експорту тих обсягів зернових, які сьогодні виробляє Україна. Але потужностей потрібно більше - для подальшого збільшення експорту.
Сьогодні три компанії анонсують початок експлуатації нових терміналів в 2015 та 2016 роках.
Зерновий термінал компанії "Нобель Груп" в Миколаївському порту прийме перше судно під завантаження вже 15 грудня цього року. Зернотермінал розрахований на 120 тис. тонн одночасного зберігання і забезпечить створення 400 робочих місць. Потужність комплексу з перевалки зернових вантажів компанії "Нобель Груп" на першому і другому причалах Миколаївського порту складе 2,5 млн тонн в рік, вартість проекту - 75 млн дол.
Компанія "Бруклін-Київ" планує закінчити будівництво зернового терміналу в Одеському морському торговому порту в 2016 році. Перший етап терміналу - 78 тис. тонн, другий - близько 70 тис. тонн.
Цей проект - єдиний в Україні. Проектна потужність зернового терміналу складе близько 4,5 млн. тонн на рік. З 60 млн дол., які виділив на будівництво ЄБРР, компанія отримала 27 млн.
"Нібулон" розпочав будівництво перевантажного терміналу на річці Південний Буг. Завершити проект планується в червні.
Запуск нових терміналів дозволить збільшити вантажопотік, надходження до державного та місцевих бюджетів, а також створити нові робочі місця.
Залізнична логістика
За останні п'ять років доля залізничного транспорту в експортних відправках зерна складає близько 65%.
Кількість зерновозів становить 13,6 тис. одиниць. Вагони старі, їх середній вік - 26 років. А у 30% зерновозів вийшов термін експлуатації (нормативний термін - 30 років).
Формування нового приватного транспортного парку розпочалось у 2013-2014 роках. За ці два роки компанії придбали більше 1300 вантажних вагонів для перевозки зерна.
Річкова логістика
Річковий транспорт в Україні має великий потенціал. В 1990 році 66 млн тонн вантажів було перевезено саме річковим транспортом. А в 2013 році ця цифра становила лише 4 млн тонн.
На сьогодні існує кілька ключових заходів з боку держави, які б могли стимулювати конкуренцію та залучити інвестиції в річкову інфраструктуру:
1. Днопоглиблювальні роботи на Дніпрі. Так, "Нібулон" в жовтні розпочав днопоглиблювальні роботи на Південному Бузі. Це дозволить транспортування річкою близько 1 млн. тонн зерна з Миколаївської та Кіровоградської областей.
2. Коригування періоду закритої річкової навігації з реальними погодними умовами.
3. Реформування системи лоцманського проведення, проходження шлюзів та розведення мостів.
В умовах постійного стрімкого нарощення врожаїв з року в рік, необхідно розвивати річковий транспорт, оскільки він є найекономічнішим. Саме річковий транспорт дозволить зменшити витрати на поставку сільськогосподарської продукції в порти, за рахунок додаткових заощаджень на внутрішніх перевезеннях.
Дорожня логістика
Вантажні перевезення в Україні мають ряд серйозних проблем, але забезпечують гнучку логістику для виробників. Серед основних проблем - перевантаженість транспорту.
З одного боку, це має свої переваги, бо дозволяє використовувати меншу кількість вантажівок. Це робить поставки зерна мобільними і зменшує транспортні витрати.
Власне, це сприяє підвищенню попиту саме на такий вид перевезень, особливо, якщо мова йде про далекі відстані. Більш суворий контроль за тоннажем перевезень призведе до певного дефіциту вантажних автомобілів та підвищення попиту на залізничні перевезення.
Тож, ще раз про експортний потенціал. В 2014 році Україна експортувала 33 млн тонн зерна. В 2030 році маємо надію на зростання врожаю та збільшення експорту майже вдвічі - до 61 млн тонн.
З огляду на чималий потенціал, про який я вже зазначала вище, держава сьогодні повинна мати ефективну логістику. Лише в такому разі Україна матиме всі шанси закріпитися в якості світового аграрного лідера.
Зі свого боку, Міністерство аграрної політики та продовольства взяло курс на дерегуляцію. Завдяки спільній роботі МінАПП та Мінінфраструктури скасовано необхідність надання оригіналу міжнародного ветеринарного сертифікату під час заходу суден у морські порти.
Відтепер розвантаження товарів із суден, що переміщуються в контейнерах, відбувається за умови пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифікату в електронному вигляді. Окрім того, за окремими умовами копія сертифікату може подаватися в електронному вигляді.
Ситуація раніше виглядала так: у морських портах інспектори Держветфітослужби перевіряли оригінали міжнародних ветеринарних сертифікатів на момент вивантаження товарів у контейнерах з борту судна.
Документ направлявся вантажоодержувачу поштою. Сертифікат міг прибути з запізненням. Такі вимоги приводили до істотної затримки суден і додаткових втрат з боку перевізників, операторів терміналів і адміністрації порту.
