ua en ru

Позафракційні депутати пристануть до пропрезидентської коаліції, - політолог

Безпартійні кандидати, які пройшли до Верховної Ради за мажоритарними округами, найімовірніше, пристануть до пропрезидентського табору. Таку думку висловив політолог Кость Бондаренко.

Безпартійні кандидати, які пройшли до Верховної Ради за мажоритарними округами, найімовірніше, пристануть до пропрезидентського табору. Таку думку висловив політолог Кость Бондаренко.

«В Україні вже почалося перетягування коаліційної ковдри. Зараз «Народний фронт» намагається, як переможець на виборах, нав'язати свою коаліційну програму. Водночас «Блок Петра Порошенка», у якого в парламенті, по факту, все одно буде більше народних депутатів за рахунок тих, хто пройшов від партії по мажоритарці, пропонує свою угоду. Ясно одне, навряд чи якийсь із цих політичних сил вдасться створити коаліцію без участі іншої. Тому все-таки доведеться домовлятися», - зазначив Бондаренко.

Водночас політолог упевнений, що позафракційні депутати будуть все-таки вибирати пропрезидентську, а не пропрем'єрська більшість.

«По-перше, так вже історично в Україні склалося, що в парламенті логічніше примикати до сильнішого. По-друге, не всі самовисуванці, що зайшли в Раду, поділяють «військові ігри», що влаштовуються прем'єром Арсенієм Яценюком і його політсилою. По-третє, не всі будуть готові працювати в опозиції», - зауважив Бондаренко.

Він зазначив, що, наприклад, Олесь Довгий, кандидат в ВР по 102 округу, засудив проходження в Раду політиків, які стояли за розстрілами на Майдані і початком війни на сході. «Тому цілком логічно, що він, як, напевно, і багато інших безпартійні підтримають позицію Президента», - підкреслив експерт.

При цьому, Бондаренко вважає, що ця коаліція може виявитися не надто довгостроковою. «З одного боку, може виникнути протистояння між Порошенком і Яценюком, тоді може повторитися сценарій 2005 року. А з іншого - вже можна спостерігати приклади внутрішніх течій у великому пропрезидентському таборі. Наприклад, боротьба з Довгим Мустафи Найєма та Сергія Лещенка виглядає як протистояння декількох центрів прийняття рішень», - резюмував політолог.