Георгій Касьянов: "Якщо буде реальна конкуренція між вузами, то торговці дипломами просто вимруть"
Один з провідних українських експертів в галузі освіти, доктор історичних наук і директор благодійного фонду "Інститут розвитку освіти" Георгій Касьянов розповів в інтерв'ю РБК-Україна про плюси і мінуси нового закону "Про вищу освіту".
РБК-Україна: Чим конкретно новий закон "Про вищу освіту" допоможе українській системі освіти інтегруватися у світову систему вищої освіти?
Георгій Касьянов: Закон безпосередньо нічим і нікому не допомагає. Він створює умови, передумови для змін, легалізує ці зміни. Євроінтеграційних складових закону кілька: перехід на триступеневу систему (бакалавр - магістр - доктор філософії), велика автономія університетів з розширенням прав університетського самоврядування - університетська автономія - базова складова Болонського процесу.
Дуже важливим пунктом є право університетів самостійно вирішувати питання працевлаштування фахівців з іноземними дипломами.
РБК-Україна: Чим якісно відрізнятиметься ступінь "кандидат наук" від ступеня "доктор філософії"?
Георгій Касьянов: Сама по собі ступінь - це підтвердження кваліфікації, здатності до науково-аналітичної роботи. Кандидат наук - людина, яка написала і захистила дисертацію і цим підтвердила відповідну кваліфікацію. Доктор філософії - не тільки пише дисертацію. Процес підготовки доктора філософії включає спеціалізоване, високоточне навчання, спрямоване на розвиток спеціальних умінь і навичок, необхідних для підготовки дослідника вищого рівня.
Така якісна відмінність - поки тільки проекція бажань. Намір - як воно буде реалізоване - буде залежати від здатності університетів створити якісні докторські програми, а це складний, тривалий і дорогий процес. Зрозуміло, існує небезпека імітації: як це було з "впровадженням" Болонської системи, коли, наприклад, дипломи магістра та спеціаліста по наповненню відрізнялися вельми умовно.
Точно так само аспірантуру можуть перейменувати в "докторські студії" і залишити все як і раніше. Грубо кажучи, провести акцію "на фарбу" - пофарбувати іржаві конструкції в евроцвета.
РБК-Україна: Нормою закону вводиться колегіальний орган - Національне агентство з якості вищої освіти. Чим обумовлена необхідність створення такого органу?
Георгій Касьянов: Основа ідеї - створення органу, здатного організувати зовнішній моніторинг якості освітніх послуг у вищих навчальних закладах, з наслідками для подальшого існування того чи іншого університету, його статусу і т.п. Сама ідея непогана. Спосіб її реалізації вже зараз викликає питання: номінування кандидатів в агентство повинне бути відкритим, а я вбачаю в цьому процесі ознаки кулуарності, вже зараз відчувається нездоровий ажіотаж.
В принципі, ідея створення агентства була компромісом між інтересами різних груп, що впливали на розробку закону. На мій погляд, таке агентство не повинне бути ні державним, ні суспільно-державним, воно повинно бути тільки громадським, йому повинні довіряти - навіть не стільки університети, скільки платники податків і клієнти, які отримують освітні послуги від університетів.
Крім того, ще попереду величезна робота по легалізації агентства, його запуску, налагодження процедур, тестування його можливостей і т.п. І знову - є небезпека перетворення його в чергову годівницю для чиновників. Як це упередити - максимальна прозорість, зрозумілість і простота процедур, підзвітність суспільству - це теж потрібно налагоджувати, це теж величезний обсяг роботи.
РБК-Україна: Які є підводні камені в імплементації істотної кількості змін, прописаних у законі?
Георгій Касьянов: Сам закон - величезний надводний камінь - його ще треба обточувати, перетворювати в скульптуру. Його імплементація - багаторічний, складний, суперечливий процес. Дуже багато залежить від бажання і спроможності дуже великої кількості людей та інститутів просто виконувати цей закон.
У нього є багато противників, як явних, так і прихованих - в середовищі ректорів, вузівської адміністрації, серед студентів і батьків, яким потрібні не знання, а диплом, в середовищі бюрократії, і не тільки освітньої. В університетів є шанс вийти за рамки ручного управління, а це з одного боку - загроза корумпованим групам, з іншого - можливості посилення корупції в самих університетах.
Закон декларує більш високий рівень самостійності вузів, але в ньому мало прописана їх відповідальність за результати - тут повинен діяти принцип чесної конкуренції. І в цьому повинна бути суть закону - створювати рівні, прозорі, чесні правила для змагання.
Якщо узагальнювати, основні небезпеки: навмисна чи несвідома імітація, профанація, і звичайно - традиція ігнорування законів, низька правова культура суспільства, неготовність частини суспільства до відповідальності за свої дії, патримоніальні інстинкти і звички.
І слід пам'ятати, закон - не кнопка: натиснув - і все запрацювало. Його потрібно вводити в життя, а це - багаторічна, складна, копітка, послідовна робота. І тут потрібен консенсус і співробітництво всіх тих, хто зацікавлений, щоб наші вузи вийшли хоча б на нормальний середньостатистичний рівень нормального, скажімо, польського університету.
РБК-Україна: що В законі прописана норма про те, що внз має право видавати дипломи "свого зразка". Чи є в цьому положенні ризик, що ринок праці наводниться фахівцями c квазі-дипломами?
Георгій Касьянов: Така небезпека є і, швидше за все, так і буде. Точніше, ця ситуація вже повномасштабно присутня в освітньому секторі. Вже зараз ринок затоплений "фахівцями" з дипломами, які потрібно друкувати на туалетному папері. Є побоювання, що ця ситуація посилиться. Як з неї вийти?
З одного боку, повинні реально діяти процедури акредитації та ліцензування, тобто, як це не парадоксально, державний контроль, який в свою чергу, повинен знаходитися під контролем суспільства. Тут ми звертаємо погляди в бік згаданого національного агентства. З іншого, якщо буде реальна конкуренція між вузами, то торговці дипломами просто вимруть - рано чи пізно.
РБК-Україна: Однією з найбільш суперечливих норм закону в академічних колах вважається положення про обмеження перебування на посаді ректора, декана, завідувача кафедри тощо ) до двох термінів (10 років). Чи є тут побоювання або мова йде суто про шкурний мотив подібної критики?
Георгій Касьянов: Як викладач і дослідник з 30-річним стажем, зверну увагу на одну важливу деталь: на "Заході", тобто в країнах з довгою університетською традицією, адміністративна посада для вченого і викладача вважається чимось на зразок пропащого часу. У нас це, як правило, предмет явних або прихованих бажань, і чим довше сидиш у кріслі - тим краще.
До 10 років, на мій погляд, теж забагато, я б запропонував допускати це як виняток. Але навіть нинішня норма викликає невдоволення. Я не зводив би все виключно до шкурних мотивів - як наприклад відлучення від годівниці.
Нерідко довгограючі ректори - це люди, які вклали душу в свій вуз, підняли його чи зберегли його у важкі часи, це - частина їхнього життя. Це не скасовує того факту, що ректора та адміністратори-довгожителі нерідко перетворюють свої посади в щось подібне феодальному уділу, в годування.
У будь-якому разі, які б не були мотиви противників цієї норми, потрібно до неї перейти - нехай діючий адміністратор знає, що його призначення - не довічне, хай прагне зробити максимум за відведений йому законом термін і подбає про спадкоємність. І нехай знає, що навіть зазначений законом строк може припинитися, якщо посада буде використовуватись для годування.
Розмовляв Михайло Криволапов
