Дебати про реструктуризацію суверенного боргу Греції дуже добре ілюструють короткозору економічну політику Європи та наявність підводних політичних течій. Таку думку професора Колумбійського Університету, лауреата Нобелівської премії Джозефа Стігліца продає vestifinance.

Стігліц у своїй статті звертається до досвіду врегулювання боргової кризи в Латинській Америці в 1980-і рр.: "Можна було зібрати кредиторів, в основному великі банки, у маленькій кімнаті і вибити операцію за допомогою умовлянь або навіть викручування рук з боку урядів і регуляторів, які прагнуть до того, щоб справи йшли гладко. Але з появою сек'юритизації боргів кредиторів стало набагато більше, і в їх число тепер входять хедж-фонди та інші інвестори, над якими у регуляторів і урядів немає контролю".

За словами Стігліца «інновації» перевели реструктуризацію боргу в ранг «кредитної події» тобто дефолту. Ухиляння від кредитного події, на чому наполягає ЄЦБ, що пропонує «добровільну» реструктуризацію, посварило обидві сторони.

"Позиція ЄЦБ своєрідна. Можна було б сподіватися, що банки зможуть впоратися з ризиком дефолту по облігаціях в своїх портфелях, купуючи страховку. І, якщо б вони купили страховку, регулятор, стурбований системною стабільністю, захотів би бути впевненим в тому, що страховик заплатить в разі втрати. Однак ЄЦБ хоче, щоб банки понесли 50% збитків від своїх цінних паперів без виплати їм страхової "вигоди"", - пише Стігліц.

На його думку, є три пояснення такої позиції ЄЦБ, жодне з яких не говорить на його користь: "Перше пояснення в тому, що банки, насправді, не купили страховку, а деякі зайняли спекулятивні позиції. Друге полягає в тому, що ЄЦБ знає, що фінансовій системі не вистачає прозорості і знає, що інвестори знають, що вони не можуть оцінити вплив недобровільного дефолту, який може привести до заморожування кредитних ринків, повторюючи наслідки краху "Lehman Brothers" у вересні 2008 р. І, нарешті, ЄЦБ , можливо, намагається захистити ті деякі банки, які видали страховку".

Крім того, за словами Нобелівського лауреата, дуже мала ймовірність того, що глибока недобровільна реструктуризація буде більш травматичною, ніж глибока добровільна реструктуризація. Наполягаючи на добровільності реструктуризації, ЄЦБ, по думці Стігліца, ставить інтереси банків вище інтересів Греції.

Єдиний аргумент, який, здається, принаймні, зовні - ставить на перше місце інтереси суспільства - це те, що недобровільна реструктуризація може привести до фінансового зараження, коли великі економіки єврозони, такі як Італія, Іспанія і навіть Франція зіткнуться з різким і, можливо, надмірним зростанням вартості запозичень. Однак, якщо банківська система добре регулюється, то недобровільна реструктуризація повинна менше обурити фінансові ринки.

На думку Стігліца, у разі якщо Греція проведе недобровільну реструктуризацію, то в інших також з'явиться спокуса спробувати це. Однак, найбільш ризиковані країни вже відрізані від фінансових ринків, тому можливість панічної реакції має обмежені наслідки.